Головна

Експедиція "Моя Батьківщина -Україна"

 Палеонтологічна пам'ятка природи "Узберіжжя Азовського моря" Бердянський район

                З учнями 6-Б класу- наша команда


Степ і море!



Краса!






Пожежа внаслідок безпечності людини!

Природоохоронні об'єкти Бердянщини.

Краєзнавство – духовна основа суспільства, духовне джерело і школа духовності. Окрім знань, краєзнавство передає любов до рідної землі. Робота краєзнавців стоїть над часом, політикою, вона зорієнтована на патріотизм. ЇЇ можна порівняти з роботою журналістів, письменників, істориків, археологів, бібліотекарів.
Існують  два  головні  методи  у  польовій  роботі  краєзнавців:

стаціонарний та експедиційний. Перший метод – це безпосереднє спостереження дослідника на місці його постійного проживання або довготривалого перебування. Другий метод – це короткочасне перебування в одному або в різних пунктах під час дослідницької роботи.

Проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі проводиться з метою формування в учнів навичок пошукової роботи, науково-дослідницької діяльності та методики ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумачення та визначення їхнього місця в ширшому історичному контексті. На основі історичних фактів розкриваються особливості історії рідного краю, специфіка їх розвитку і характерні риси.
Експедиція  –  одна  з  найскладніших  форм  туристсько-

краєзнавчої роботи учнівської молоді, що передбачає проведення певних наукових досліджень. У туристсько-краєзнавчих експедиціях беруть участь безліч дітей.

Організовуючи й проводячи туристсько-краєзнавчі експедиції,

педагог, насамперед, повинен ставити собі за мету прищеплення молоді навичок найпростіших наукових досліджень та залучення їх до суспільне корисної праці. Добре спланована краєзнавча експедиція сприяє активному здобуванню нових, а також поглибленню вже набутих знань і застосуванню їх у практичній діяльності.
 На протязі 12 років   ми вивчаємо природоохоронні об'єкти нашого краю. Шкільні експедиції  проводяться під час навчальної практики. Кожна експедиція – лиш відправна точка для подальшої дослідницької роботи. Жодні конкурси, програми, друковані видання не дадуть дітям стільки нових вражень, цікавих зустрічей,

тихої радості, як пісні біля багаття, почуті легенди, елементи похідного життя в наметах серед унікальної української природи.
Результати своїх досліджень ми відправляли до Інституту ботаніки ім. Холодного та НЕНЦ м.Києва. Наш екологічний загін "Азов" має такі результати:
2004 рік - за ІІІ республіканське місце в проекті "Viola" за завданням Інституту ботаніки ім. Холодногонагороджений Грамотою НЕНЦ.
2006 рік - ІІ місце в обласному етапі Всеукраїнської акції "Флора України"
2007 рік - І місце на республіканському етапі в акції "Флора України"
2006 рік - переможець міського туру Всеукраїнського конкурсу "Мій рідний  край - моя Земля" з напрямку "Експерементальна робота з біології, продуктивна праця і дослідницька робота в галузі сільського і лісового господарства".
 2011  рік  - ІІІ місце в обласному  етапі Всеураїнської експедиції "Моя Батьківщина - Україна" за напрямком "Заповідними стежками нашого краю", робота "Природоохоронні об'єкти Бердянщини"

 До Вашої уваги хочу представити звіт експедиції "Заповідними стежками нашого краю"
Екологічну загіну «Азов»

ЗОШ №13

Керівник  - Іванченко Вікторія Леонідівна
              Вчитель географії ЗОШ №13 м. Бердянська
                 
Склад екологічного загону:

1) Брежнєва Аліна 7Б ЗОШ №13
2)  Гаденко Анастасія 7Б ЗОШ № 13
3) Горбачов Олег 7Б ЗОШ № 13
4) Іванченко Андрій 7Б ЗОШ № 13
5) Ксенз Софія 7Б ЗОШ № 13
6) Кутикін Максим 7Б ЗОШ № 13
7) Ляш Вікторія 7Б ЗОШ № 13
8) Олейнікова Катерина 7Б ЗОШ № 13
9) Пеліванов Данило 7Б ЗОШ № 13

 Все наше життя невідємне  від природи. Ця стара істина особливо очевидна зараз, коли оточуючому середовищу приділяється першочергова увага.
Серед природних багатств України, Північне Приазовя  займає своє, особливе місце. І не тільки тому, що тут сонячні пляжі Азовського моря, будинки та табори відпочинку, цілющі властивості морської води. Сюди людину приваблюють і заповідні куточки своєрідної природи цього краю.
Природа Північного Приазов’я унікальна. Тут зустрічаються ландшафти різних  географічних зон. Морська екзотика з її вітрами-бризами, переходить у степову та гірську. У Північному Приазовї  знаходиться дивовижний по своїй красі, унікальності та науково-господарській цінності регіон, на території якого, гірські породи докембрійського періоду, яким 2-3,5 млрд. років, виходять на поверхню Землі. Явище це дуже рідкісне. Геологи називають такі райони щитами. Їх на планеті дуже мало. Один із них розташований на території України та відомий, як Український кристалічний масив.
 Північне Приазовя  - це край найменшого і найтеплішого моря в Європі. Перше, що впадає в око, на карті Азовського моря, це велика кількість морських кіс, їх 25. Найбільші з них - Крива, Білосарайська, Бердянська, Обіточна, Федотова з островом Бірючим, Арабатська стрілка. Вони увібрали в себе розмаїття природи краю.
 Море, лимани, морські коси, малі річки, виходи гірських порід,  зробили наш край великою зоною відпочинку та оздоровлення людини. Природні заповідні території тут вкрай необхідні.
У недоторканому вигляді представляють природу Північного Приазов’я природно-заповідні території нашого краю. Їх на сьогоднішній день налічується близько 40 об’єктів. Разом вони складають природно-заповідний фонд м. Бердянська та Бердянського району.
      Загальна площа заповідних територій складає 3,6 % всієї площі території України. Території і об’єкти ПЗФ Запорізької області в цілому займають 54009,085га, що складає 1,95% від загальної площі області. Природно-заповідні території Бердянського району займають 2228,9га, що складає 1,25% від всієї площі району.
Перелік обєктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) загальнодержавного та місцевого значення м. Бердянська та Бердянського району Запорізької області.
 Президентом України підписаний Указ «Про створення Приазовського національного парку». Затвердженно Положення про Парк і зараз йде його організаційне становлення. Парк розташований на території Бердянська, Бердянського, Мелітопольського, Приазовського, Акимівського районів, він розбитий на відділи. Є Бердянський відділ. До складу Приазовського національного парку ввійшли не тільки землі, але і водний фонд. Так Молочний і Утлюкський лимани є частиною парку, а також двокілометрова зона від уріза води. Парк бере початок від кордону Приморського району і вздовж берегової лінії  двокілометрової зони до дитячих оздоровчих таборів в районі АКЗ м. Бердянська. Тут територія парку переривається, бо місто не є частиною  парку, а також Бердянська коса від тубсанаторію до вул. Літке. Але оголовок коси, п-в Дзензик, о-ви Малий і Великий Дзензик це вже територія природного парку. Далі від тубсанаторію, включно з Курортом і до кордону з Донецькою областю, вся берегова лінія Білосарайської затоки.  Взагалі, в м. Бердянську до складу парку ввійшли 7800 гектарів земель, а в Бердянському районі більш, ніж 8300 гектарів. Загальна площа Приазовського національного парку складає більш. ніж 78 тисяч гектарів земель і акваторії.
Уся територія парку поділена на чотири зони, і для кожної встановлений свій режим охорони. Перша зона – це заповідна, де режим охорони найсуворіший, її мета - охорона і оновлення цінних природних комплексів. Тут заборонений любий вид господарської діяльності, а також будівництво споруд, не пов’язаних з діяльністю парку, а також проїзд і стоянка транспорту, розведення вогнищ, полювання, риболовля. До складу заповідної зони  ввійшли п-в Дзендзик, о-ви Великий і Малий Дзендзик. Оголовок коси ввійшов до другої зони регульованої рекреації. Тут дозволений короткочасний відпочинок та оздоровлення населення.
Третя зона - зона стаціонарної рекреації, до якої ввійшла територія курорту  з грязьовими лиманами. В цій зоні дозволяється будівництво готелів , санаторіїв, прокладаються туристичні і прогулочні маршрути, але вздовж них позначається 25-метрова природоохоронна  смуга, за яку заходити не дозволяється. Тут заборонена господарська діяльність, не пов’язана з обслуговуванням курортної сфери.
Четверта зона – господарська, до неї ввійшла акваторія, розташована на схід від коси. Тут дозволена господарська діяльність, за умови виконання загальних вимог з охорони навколишнього середовища.
До складу парку ввійшли виключно території, які мають природоохоронну, оздоровчу, наукову, естетичну цінність, загальною площею 7741, 43 гектарів, з них 780,06 гектарів землі природно-заповідного фонду. Національний парк Приазовський створено в Запорізькій області на території 80 тис гектарів на базі Акимівського, Приазовського, Мелітопольського, Бердянського і Приморського районів, міст Бердянська і Приморська. До нього також ввійшли акваторії Молочного, Утлюкського лиманів, озеро Сивашик і шельфові зони Азовського моря. Метою створення парку є збереження, відтворення й ефективне використання природних комплексів і підтримання екологічного балансу регіону.
 Але найбільшу нашу увагу привернув об’єкт, який має назву – Ділянка узбережжя Азовського моря. Це палеонтологічна пам’ятка природи, тут біля берегової кручі був знайдений кістяк південного слона та кістки інших стародавніх тварин, які колись населяли нашу місцевість.
 Цей об’єкт став заповідною територією рішенням Запорізького облвиконкому від 25.09.1984 р. № 315, має статус палеонтологічної пам’ятки природи місцевого значення (Сільська рада с. Луначарське), відповідно до статей 4,53, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Держуправління охорони навколишнього середовища в Запорізькій області передає   під охорону землекористувачу (Державне підприємство «Бердянське лісове господарство»)  заповідний об’єкт.   Землекористувач бере під охорону заповідний об’єкт і зобов’язується зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтями 9,9 – 1,40 Закону України  «Про охорону навколишнього середовища», а також провести відмежування заповідного об’єкту в натурі, оформити його природоохоронною наочністю, нанести на планово картографічні матеріали. 
Заповідний режим
На заповідній території палеонтологічної пам’ятки природи місцевого значення «Ділянка узбережжя Азовського моря» забороняється :
1)           будь-яке будівництво, що може вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафтів і не пов’язане  з охороною території пам’ятки природи;
2)           передача в будь-яке господарське використання земельних ділянок пам’ятки природи;
3)           розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин;
4)           знищення та пошкодження форм рельєфу та геологічних відшаровувань, збір відбитків викопної флори і фауни;
5)           розорювання земель, за винятком заходів  по обмеженню розповсюдження пожеж;
6)            будь-яке засмічення та забруднення території пам’ятки природи;
7)           використання хімічних засобів боротьби зі шкідниками та хворобами рослин, за винятком окремих ситуацій, коли є загроза існуючому природному комплексу,  що охороняється, використовуються при наявності наукового обґрунтування  та погодженням з Держуправлінням охорони навколишнього середовища в Запорізькій області).
8)           зберігання на території пам’ятки природи всіх видів отрутохімікатів;
9)           внесення в ґрунт мінеральних добрив;
10)      знищення та зміна видового складу рослинного покриття, в тому числі заліснення та залуження без відповідних  обґрунтувань наукових закладів  та погодження з Держуправлінням охорони навколишнього  природного середовища  в Запорізькій області);
11)      Заготівля другорядних лісових матеріалів (деревної зелені, бруньок і т.і)
12)      знищення та пошкодження дерев, чагарників, трав’янистої рослинності;  
13)      нерегульований збір та заготівля насіння дерев і чагарників, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин;
14)      нерегульоване сінокосіння;
15)      інтродукція нових видів рослин і тварин (без відповідних обґрунтувань наукових закладів та погодження Держуправління охорони навколишнього середовища в Запорізької області);
16)      нерегульоване випасання худоби та прогін її через територію пам’ятки природи;
17)      знищення та відлов всіх видів тварин,розорення їхніх гнізд, нір, інших сховищ та жител, збір яєць і пуху;
18)      мисливство, за винятком регулювання чисельності окремих видів тварин, згідно вимог ст. 32 Закону України  «Про тваринний світ»;
19)      в’їзд на територію пам’ятки природи всіх видів механізованого транспорту, крім службового транспорту землевласника, землекористувача, Державної екологічної  інспекції в запорізькій області,    Держуправління охорони навколишнього середовища в Запорізької області);
20)      організація таборів відпочинку, стоянок автотранспорту, встановлення наметів, розведення вогнищ ;
21)      інші види робіт, що можуть привести до порушення природних зв’язків  та ходу природних процесів, втрати наукової, природоохоронної, естетичної цінності природного комплексу, що охороняється.
Відповідно до статті 64 закону України «Про природно-заповідний фонд» особи, винні у порушенні заповідного режиму, несуть відповідальність, встановлену законодавством України.
Характеристика об’єкту
Пам’ятка розташована в 12 км на південний захід від міста Бердянська. Нас дуже зацікавило те, чому ця ділянка, яка майже ні чим не відрізняється  від інших, має такий статус. Але виявилось, що на цій ділянці Азовського моря є терасами берегів декількох поколінь морів, що заміняли один одного протягом останніх 50 тис років: Сарматського, Понтійського, Древньоевксинського, Карангатського і, нарешті, Азовського. Саме тут в одному із зсувів тераси в 1940 році був знайдений кістяк південного слона.
Перші справжні слони зявились в кінці пліоцену, на початку плейстоцена. Вчені спочатку усіх слонів довгий час позначали одною родовою назвою - слон.  Пізніше після детальніших досліджень було встановлено, що така узагальнена назва не є точною тому, що слони є представниками різних еволюційних гілок і тому повинні відноситись до самостійних родових назв.
Більшість вчених підтримують класифікацію
  американського палеонтолога Г. Осборна, в якій дуже детально зроблено опис всіх представників  Сімейства  Слонів (
Tlephantidae). Осборн поділив на три
Підсімейства: Mammontidae, Loxodontidae, Elephantinae. До них відносяться такі роди і основні види:
Таблиця № 1.
1
Mammontidae
2
Loxodontinae
3
Elephantinae
Archidiskoron planitrons,
Archidiskoron
Meridionalss,
Archidiskoron
Imperator,
Parelephas trontherii,
Parelephas columbi,
Mammonteus primihenius
Loxodontinae Africana.
Paleoloxodon namadies.
Paleoloxodon melstensis.
Paleoloxodon mraidriensis.
Paleoloxodon talkoneri.
Elephas maximus.
Hypselephas hysudricus.
Platelephas platycephalus/

З усього переліку родів і видів тільки два збереглися до нашого часу, це –слон африканський та слон індійський. Всі інші вимерли. Одним з давніх слонів південних областей Європи вважають південного слона. Від якого на початку плейстоцена, під впливом зміни клімату,пішли дві гілки, одна з яких закінчується видом лісового слона, а друга через трогонтерієва слона до мамонта.
Кістяк південного слона був знайдений влітку 1940 року на північному узбережжі Азовського моря, між містом Бердянськом та Приморськом. Знахідка була виявлена під час шкільної екскурсії , яку проводив наш земляк –краєзнавець Огульчанський А.Я. Екскурсанти побачили на морському березі бивень. А потім і дрібні кістки передньої кінцівки слона. Так був знайдений кістяк південного слона.
У серпні 1940 року  краєзнавчий музей м. Бердянська організував розкопки цього кістяка, які продовжувались близько місяця, але не були завершені. Їх планували продовжити у 1941 році. Була розкопана тільки передня частина кістяка: череп та обидві передні кінцівки, хребет до восьмого позвонка включно, кіски добре збереглися.
Але війна не дала змоги завершити роботи. Восени 1941 року німці знайшли в підвалі музею кістки слона і разом з іншим награбованим добром відправили до Берліну, але спочатку німці відкопали  іншу частину кістяка  слона. Після завершення війни, унікальна знахідка була повернена до радянського Союзу і прикрасила колекцію музею Зоологічного інституту у Ленінграді. Кістяк був вивчений і реставрований Гаррутом В.Е. та Дубиніним В.Б.
Кістяк був виявлений на глибині 24,18м в гравелистих и різнозернистих пісках, ці піски підстилаються бурими пліоценовими глинами. Голова кістяка була направлена на південь, задні і права передня кінцівки підігнуті під брюхо, ліва передня кінцівка простиралась вперед і знаходилась приблизно на одному рівні з правим бивнем. Весь тулуб був закинутий на правий бік. Череп був повернутий вправо під кутом 45 градусів по відношенню до тулуба.
В 1945   році в  мамонтовій залі Зоологічного музею в Ленінграді був виставлений кістяк південного слона .
Багатьох вчених цікавить питання, чому вимерли ці тварини. Більшість вважають, що основна причина - це льодовиковий період. Саме він міг призвести до зміни екологічних умов і вимиранню тварин. Південний слон ще жив у четвертинному періоді на початку плейстоцена.  Він належав до тих тварин, з якими зустрічалась первісна людина. Слони були для людей найжаданішим об’єктом   полювання, тому що, вполювавши слона, люди на довгий час були забезпечені харчами. Вплив первісних мисливців був  вагомим  у знищенні цих великих травоїдних тварин Доказом цього є велике скупчення кісток, які використовувались  для укріплення каркасів житла. Але вважати  головною причиною загибелі південних слонів діяльність людини, немає для цього підстав.
На території колишнього Радянського Союзу знайдено чотири кістяка південного слона.  Із них Бердянський найбільший.  У Бердянському районі також знайдені залишки інших вимерлих тварин. Так, наприклад, у  Кобилячій балці в 1935 році і Ближніх Макортах в 1937 році були виявлені скелети мастодонтів; а в балці Куца в 1954 році – китообразних; в Бердянську   в 1932 році – еласмотерій. 
Але  ця пам’ятка природи цікава не тільки палеонтологіческими знахідками, а також степовою рослинністю.    Нас дуже здивувало те, що недалеко від міста, в районі, який інтенсивно використовується під рекреацію, зберігся унікальний куточок первозданного степу. На схилах південної експозиції переважає типчаково-ковильний степ з елементами полинових і напівпустельних степів. У видовому складі переважають ковила Лессінга, тонконіг стиснутий, люцерна румунська,астрагал борозенчастий. Костриця валіська ,молочай  приземистий, типчак валіський, карагана кущова, деревій тисячолистий, подорожник середній, буркун дикий, буркун лікарський,шавлія.
Ковила Лессінга занесена до Червоної книги України  (Червона книга України, 1996 рік).Ареал розповсюдження тягнеться вузькою полосою шириною від 1 до 10-15м  по самій кромці берега моря. Схил тераси старого берега моря висотою від 30 до 40м  над рівнем моря, покритий лісовидними суглинками. За нашими підрахункам на одному квадратному метрі нараховується від 2 до 7 генеративних рослин ковили Лессінга. Площа популяції 1,5км x 7-10м, чисельність до 20 тис рослин.  Фрагменти степової рослинності знаходяться у деградованому стані внаслідок інтенсивного випасання, рекреаційного впливу, ерозійних процесів тощо.   

Ковила Лессінга (Stipa lessinga Trin.et Rupr.
Родина Тонконогові (Злакові) – Poaceae (Gramineae)
Наукове значення. Центрально-євразійский вид. Один з найхарактерніших компонентів (едіфактор) типчаково-ковилових та полиново-типчакових (південних) степів України.
Статус. ІІ категорія.
Поширення. Степ, Гірський Крим, зрідка Лісостеп (південні райони). Вид поширений в степовій зоні Євразії (від Трансільванського плато до Алтаю, Тарбагатаю і Тянь-Шаню, включаючи Малу Азію, Північного Ірану та гірські райони Середньої Азії).
 Місця зростання. Схили річкових долин, балок, узбережжя лиманів, відслонення кам’янистих порід. У минулому вид визначав фізіономічність ландшафтів справжніх та південних чорноземах, а також на каштанових і малопотужних кам’янистих ґрунтах
Чисельність. У складі локальних слабо збійних степових угруповань популяції виду численні; спостерігається тенденція до скорочення чисельності.
Причини зміни чисельності. Розорювання земель, надмірні пасовищні навантаження, слабка отавність тощо.
Загальна характеристика. Багаторічна трав’яниста рослина. Утворює щільні дернини. Стебла завдовжки 40-80см. Листки щетиновидні, згорнуті, гостро шорсткі. Волоть завтовшки 6-13см, вузька стиснута. Остюк завдовжки 13-25см, біло перистий. Нижня квіткова луска густо опушена. Цвіте у квіті-червні. Плодоносить у травні-червні. Розмножується насінням. Евксерофіт.
Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у заказниках загальнодержавного значення Комарівщина та Байдарському, на території пам’яток природи загальнодержавного значення Урочище Пристени, Ак-Кая та Кратау. Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України. Необхідно контролювати стан і динаміку популяцій, регламентувати випасання худоби.
Рослинність прибережної смуги моря знаходиться під значним антропогенним впливом. Вона зазнає витоптування, на цій ділянці «дикі туристи» ставлять намети, палять багаття, прокладають тимчасові та автомобільні шляхи.
Висновки:
враховуючи природоохоронну і наукову цінність об’єкту «Ділянка узберіжжя Азовського моря», наявність  рослинних раритетів – ковила Лессінга, та лікарських рослин треба якнайшвидше провести відмежування заповідного об’єкту, встановити сигнальні знаки про те, що це заповідний об’єкт, і він знаходиться під охороною  держави, порушення заповідного режиму несе за собою відповідальність.
У зв’язку з формуванням Національного природного парку Приазовський, палеонтологічна пам’ятка природи  Ділянка узбережжя Азовського моря ввійде до складу даного природоохоронного об’єкту,  і ми дуже сподіваємось, що далі  не буде порушуватися природоохоронній режим  на даній ділянці, а буде виконуватись Закон України «Про охорону навколишнього середовища». Під час шкільної експедиції були виявлені такі порушення природоохоронного режиму:
1) засмічення та забруднення території пам’ятки природи;
2) нерегульоване сінокосіння;
3) нерегульоване випасання худоби та прогін її через територію пам’ятки природи;
4) в’їзд    на територію пам’ятки природи;
5) організація таборів відпочинку, стоянок автотранспорту, встановлення наметів, розведення вогнищ ;
6) знищення ковили Лессінга, занесеної до Червоної книги України.







Комментариев нет:

Отправить комментарий